Види та форми тестового контролю

          Одним з найефективніших засобів контролю в навчанні іноземної мови вважається тестування.

Основна відмінність тесту від традиційної контрольної роботи полягає в тому, що він завжди припускає вимірювання. Тому оцінка, що виставляється за підсумками тестування, відрізняється більшою об’єктивністю та незалежністю від можливого суб’єктивізму вчителя, ніж оцінка за виконання традиційної контрольної роботи, яка завжди суб’єктивна, оскільки заснована на враженні вчителя, не завжди вільного від його особистих симпатій або антипатій по відношенню до того, або іншого учня. Головна відмінна риса тесту – об’єктивність, що гарантується вимірюванням, функція якого полягає в тому, щоб назвати кількісну інформацію.

У навчанні іноземних мов застосовується лінгводидактичне тестування.

Лінгводидактичним тестом називається підготовлений відповідно до певних вимог комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і які дозволяють виявити в учасників тестування рівень їх мовної і/або комунікативної компетенції й оцінити результати тестування за заздалегідь встановленими критеріями (В.О. Коккота).

 Основними показниками якості лінгводидактичного тесту є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність. 

ТЕСТ ЯК МЕТОД КОНТРОЛЮ РІВНЯ ВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

http://conferences.neasmo.org.ua/node/2685

Валідність тесту означає його придатність для визначення рівня володіння певними іншомовними мовленнєвими навичками і вміннями.

 Надійність тесту визначається стабільністю його функції як інструмента вимірювання. Надійний тест дає приблизно однакові результати при повторному застосуванні.

 Диференційна здатність – характеристика тесту, яка вказує на здатність даного тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих, тобто з достатнім і недостатнім рівнем володіння іншомовними навичками і вміннями.

Практичність – характеристика тесту, яка визначає: доступність та посильність інструкцій тесту і змісту тестових завдань для розуміння тих, хто виконує тест; простота організації проведення тестування в різних умовах; простота перевірки відповідей і визначення результатів та оцінки.

Лінгводидактичні тести бувають стандартизовані і нестандартизовані.

Стандартизований тест є таким, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості. Підготовка такого тесту потребує копіткої роботи і тривалого часу. Стандартизовані тести супро­воджуються паспортом, в якому містяться норми, умови та інструкції для багаторазового використання тесту в різних умовах.

 Нестандартизовані тести розробляються самим учителем для своїх учнів. Такі тести складаються на матеріалі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння. Нестандартизовані тести застосо­вуються під час поточного контролю з метою забезпечення зворотного зв’язку у навчанні іноземної мови.   

За типологією тестів з іноземної мови І.А.Рапопорта [1], тести поділяються на:

І. За цільовими, функціональними і смисловими ознаками:

1. За метою застосування: констатуючі тести (навчальних досягнень і загального володіння іноземною мовою); діагностуючі тести; прогностичні тести.

2. За видом контролю: прогностичні тести; тести рубіжного контролю; тести підсумкового контролю; тести заключного контролю.

3. За статусом контролюючої програми: стандартизовані тести; нестандартизовані тести.

4. За об’єктом контролю: тести, спрямовані на вимірювання рівня засвоєння мовного матеріалу (мовленнєві навички); тести, спрямовані на вимірювання рівня сформованості мовленнєвих вмінь.

5. За характером діяльності, що контролюється: тести лінгвістичної компетенції; тести комунікативної компетенції.

6. За спрямованістю тестових завдань: дискретні тести; глобальні тести;

7. За співвіднесеністю з нормами чи критеріями: тести, орієнтовані на норми; тести, орієнтовані на критерії.

ІІ. За формальними ознаками:

1. За структурою і способом оформлення відповіді: вибіркові тести; тести з вільно конструйованою відповіддю.

2. За характером вибіркових відповідей: перехресного вибору (matching); альтернативного вибору (true-false choice); множинного вибору (multiple choice); на упорядкування (rearrangement).

3. За характером конструювання відповіді: на завершення (completion); на підстановку (substitution); на трансформацію (transformation); внутрішньомовне перефразування; міжмовне перефразування (переклад).

4. За гомогенністю завдань: тести на швидкість; тести н складність.

5. За способом презентації мовленнєвого стимулу:з використанням технічних засобів навчання; без використання технічних засобів навчання.

6. За використанням засобів опосередкованого машинного зв’язку: машинні; безмашинні.

Отже, застосування різноманітних видів і форм контролю уможливлює досягнення всебічної перевірки учнів кла­су і стимулює їх відповідальність у процесі вивчення іноземної мови. Оцінка, що виставляється за підсумками тестування, відрізняється більшою об’єктивністю та незалежністю від можливого суб’єктивізму вчителя. Застосування тестів при контролі доцільне тому, що вони задають напрям розумової діяльності учнів, привчають їх варіювати процес переробки сприйманої інформації.