Актуальність дослідження

Входження України в сучасні соціально-економічні умови вимагає від молодого покоління володіння іноземною мовою на високому рівні. Реформування змісту середньої освіти, її розбудова відповідно до міжнародних стандартів забезпечує вирішення цього завдання. Тому питання виміру знань і вмінь учнів набуває підвищеної уваги.

Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти проголошують, що письмо є метою і важливим засобом навчання іноземної мови і надають перелік умінь писемного мовлення, якими повинні оволодіти учні загальноосвітніх навчальних закладів: вміти написати лист/листівку; автобіографію; інструкцію; нотатки; короткий твір; коротку розповідь; вміти описати людей, об’єкти, процеси, події. Ось чому перед вчителем англійської мови постає питання вимірювання реального рівня сформованості цих умінь.

Необхідність на­вчання писемного мовлення іноземною мовою поясню­ють такі основні факти:

1) писемне мовлення є ефективним засобом погли­бленого вивчення іноземної мови за відсутності іншо­мовного середовища. Перед писемним висловленням думок відбувається процес їх оформлення у внутріш­ньому мовленні. Робота над іншомовним письмовим текстом забезпечує активне мислення цією мовою, ство­рює власне іншомовне оточення;

2)  писемне мовлення сприяє розвитку відчуття мови, тобто ознайомлює із жанрами мовлення, спонукає до пошуку мовних засобів відповідно до ситуації спілку­вання, жанру мовлення, поглиблює знання про соціокультурні й оціночні конотації слова (його фон), правиль­ну сполучуваність мовних засобів, розвиває лінгвістичну інтуїцію. Вправляння у писемному мовленні сприяють формуванню гнучкої, вишуканої, багатої мови учнів;

3)  письмо є одним із найважливіших каналів пізнання іноземної культури. Іншомовне писемне мовлення стає країнознавством для школярів, оскільки будь-яка праця над текстом потребує знань культури мислення, спілку­вання, мовленнєвого етикету країни, мову якої вивчають;

4) використання письма має свої методичні переваги. Оскільки у процесі письма задіяні всі аналізатори, усі види відчуттів, воно покращує запам’ятовування під час закріплення лексичних та граматичних навичок. Письмо
супроводжує процеси навчання аудіювання, говоріння та читання, дає змогу залучати до роботи одночасно всіх учнів класу, здійснювати індивідуальний контроль їх навичок і вмінь, учить самоконтролю і самокорекції .

Білан Н.М. РОЛЬ ПИСЬМА НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
http://intkonf.org/bilan-nm-rol-pisma-na-zanyattyah-z-inozemnoyi-movi/

Отже, писемне мовлення – свідомий довільний акт, у якому засоби вираження є основним предметом діяль­ності. Продукт писемного мовлення – зв’язне висловлювання, текст. Навчаючи продуктивних видів пись­ма, учитель має формувати в учнів такі вміння: об’єктивації, тобто усвідомлення механізму породжен­ня письмового висловлювання та жанрових і компози­ційних особливостей певного типу тексту; упередження власного тексту, тобто синтезу тексту за одночасного зберігання в пам’яті того, що вже написано; критики тексту, тобто вміння оцінювати власний твір з позиції читача.